П'ятниця, 28 вересня 2018 20:33

Брати Гадюкіни: "Нас слухають три покоління!"

Цього року живі легенди українського рок-н-ролу – гурт “Брати Гадюкіни” святкують 30-річчя. “Гади” з’явилися на зламі епох – наприкінці 1980-х. Їхня творчість стала фундаментом, на якому розвивалась українська рок-музика. “Брати Гадюкіни” – це панк, блюз, реґі, фольк, рок-н-рол, галицький колорит, тотальний стьоб та запальний драйв, безліч концертів та фестивалів по всьому світу. “Файне місто Тернопіль”, “Наркомани на городі”, “Карпати”, “Було не любити”, “Дівчина з Коломиї” та інші пісні цих львівських розбишак стали хітами. Про музику, любов, масштабні плани на новий альбом під назвою “Сміх і гріх” – в інтерв’ю учасників гурту “Брати Гадюкіни” для Syla.news.

Як плануєте святкувати 30-річчя гурту?

Ігор Мельничук: Всі заходи до святкування будемо проводити у 2019 році. Плануємо зібрати старих друзів та молодих українських музикантів на великій сцені. А зараз знаходимось на фінальній стадії виробництва нового альбому під назвою “Сміх і гріх”.

Чому саме “Сміх і гріх”?

Павло Крахмальов: Це Міша вигадав. Тому що все наше життя складається зі сміху та гріху. Наш напрямок творчості такий: ми всі 30 років фліртуємо з життям та дивимось на все з посмішкою та здоровим цинізмом. В альбомі буде 13 нових пісень і ще 2-3 сюрпризи, про які ми поки що не говоримо.

З чого починалися “Брати Гадюкіни”?

Михайло Лундін: То були важкі часи “совка”, але ми були молодими і завзятими, вже тоді слухали американську музику. І от Кузя (Сергій Кузьмінський – лідер «БГ», що помер у 2009 році – ред) приїхав з довготривалого відрядження, подзвонив мені і сказав: “Давай щось замутимо”. І ми замутили. І досі мутимо.

бг 6Чому така назва – “Брати Гадюкіни”?

Михайло Лундін: Шпіон Гадюкін – персонаж дитячої книжки радянського письменника Віктора Драгунського “Денис Корабльов і його друзі”. Гадюкін продав план трамвайних шляхів ворогам за кордон. Ну а ми – його брати за концепцією, так би мовити. Потім ми поїхали на фестиваль “Сирок” у Москві. Дві пісні – “Всьо чотко” і “Наркомани на городі” від нас – україномовної команди просто “порвали” росіян.

Як ви пишете пісні?

Ігор Мельничук: Я створюю зараз тексти. На автопілоті. Знаєте, такі чернетки. А потім ми всі збираємось до купи в нашій студії. І щось “варимо”. Коли Кузя був живий, багато було творчих пригод. Наприклад, пісня “Лихо” народилась о другій годині ночі на площі Ринок у Львові. Ми спочатку співали, горлопанили на весь Львів “Ой, лихо! Микола мав бомбу під стріхом”, а потім вже з’явився вступ, куплет. Та зараз творчі натхнення бувають різноманітні, так само як і написання пісень – все спонтанно.

Неодноразово, під час тривалої перерви, у своїх інтерв’ю ви запевняли, що “Брати Гадюкіни” не збираються повертатися на сцену, щоб не ворушити минуле і не нагадувати своєму поколінню, як вони постаріли. Але ви повернулися. Скажіть, що на вас вплинуло?

Михайло Лундін: Я вам так кажу: Вєрка Сердючка в останні тури їздить. І Алла Пугачова. Всі так кажуть. І гурт Scorpions. І так далі.

Ігор Мельничук: Ми почали писати попередній альбом “Made in Ukraine” ще до Революції 2014 року. Але поштовхом до повернення на сцену стали події, що почалися в нашій країні у 2014 році. Ми вирішили, що це неправильно – в такий період “сидіти по кущах”. Революційна ситуація, яка відроджує наш дух. Ні в якому разі не кон’юнктура якась. Так що мені Сердючка і Пугачова – то таке. Я надихнувся повітрям свободи та змін.

BG 3Якщо порівнювати “старих Гадюкіних” і “нових Гадюкіних” – що змінилось?

Павло Крахмальов: Ми стали старшими на 30 років! На наші концерти вже приходять родинами. І мені це дуже подобається. Коли ми бачимо цих людей зблизька, ми віримо, що в нас буде “Всьо чотко”! Мені здається, аудиторія “Гадюкіних” стала ширшою і глибшою. Під час виступів ми бачимо в залі три покоління українців: люди нашого віку, їх діти і навіть їхні онуки! Тому ми щасливі!

Чи даєте концерти на Cході України?

Павло Крахмальов: Не просто даємо, а вважаємо це своїм обов’язком. До речі, днями збираємось знову до хлопців. Граємо у різних військових частинах. Також їздимо до Северодонецька, Слов’янська, Бахмута та в інші прифронтові міста на Сході України. Щоб показати людям, що ми з ними, а вони – з нами. І повертаємось звідти зі свіжими силами.

Ваші пісні торкаються гострих соціальних тем. Чи зустрічались ви колись із цензурою?

Михайло Лундін: Колись нас засуджували за те, що ми паплюжимо українську мову. А ми просто співали тією мовою, якою розмовляли прості люди на вулицях Львова.

Павло Крахмальов: А потім нас хвалили за те, що ми першими почали співати рок українською мовою. Скільки людей – стільки й думок. Єдине, що ми для себе ставили за мету – грати живу музику мовою, яку розуміють живі люди.

бг 7Попри те, що “Брати Гадюкіни” практично записали новий альбом, ще й встигли знятися у фільмі “Шляхетні волоцюги”.

Павло Крахмальов: Так, з 27 вересня музично-комедійний бойовик “Шляхетні волоцюги” – у всіх кінотеатрах України. Стрічка про львівських батярів Бодю та Мірека, які живуть під гаслом: “Любити Львів, жінок та жарти”. Події відбуваються у Львові у 1938-39 роках. Ми були присутні на прем’єрі в Києві. Поки що відгуки позитивні. І у представників медіа, і у колег по цеху, і просто у глядачів. Це цікавий досвід. Ми зіграли епізодичні ролі в декількох сценах і написали саундтрек до фільму. Вважаю, це логічно. Кому ж ще крім нас долучатися до фільму про львівських батярів? Крім наших версій легендарної пісні “Тільку ві Львові” та народної “Файдули фай”, у стрічці звучить наша “Роксоляна”. Але звучить вона… траурним поховальним маршем. І при всій здавалося б трагічності ситуації, звучить оптимістично.

 

 

 

 

 

 

ДРУЗІ

  • aval
  • radioroks
  • uamusic